Трошки згущених фарб, однак все – чиста правда (Рецензія на фільм «Політ золотої мушки», 2015)
У стрічці не варто шукати сюжету. Його немає. Але є життя, соковите, яскраве, коротке, у чомусь безглузде, у чомусь глибинне. Фільм являє собою вінок, замкнене коло з незмінними станціями «Народження», «Весілля», «Смерть». У ньому дія переплітається з роздумами юної оповідачки, яку тато називає Микола, бо дуже хотів мати сина, а натомість має двох дочок: Миколу і Штефана.