bogdan-logvynenko

Відверті розмови на заборонені теми словами Богдана Логвиненка (Міні-рецензія на книгу «Saint Porno. Історія про кіно і тіло»)

Логвиненко Богдан. Saint Porno. Історія про кіно і тіло: роман / Богдан Логвиненко. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. – 160 с.

Топову нині книгу Богдана Логвиненка «Saint Porno» зараз з легкістю можна знайти на прилавках будь-якого українського книжкового магазину. Хоча ще минулого століття повість такого наповнення запросто могла раптово зникнути, а то й взагалі залишитися ненаписаною.

Автор-сміливець, котрий вперше спробував себе в художній літературі, Богдан Логвиненко – відомий журналіст, телеведучий, арт-менеджер, блогер, мандрівник. Українці вже звикли читати переказані ним історії про життя сотні людей, з якими Богданові траплялося спілкуватися.

«Я пишу історії для всіх. За рік – 300 різноманітних історій. Чи думаю я про кожну з них – для кого? Ні», – каже автор.

Однак саме одна з тих почутих історій тепер переросла в окрему книгу, про яку зараз чимало дискутують. «Saint Porno» – це художній репортаж, що поєднує елементи реальної розповіді з вигадками. Прототип головної героїні повісті – юна дівчина, смілива та схильна до експериментів, котра зуміла зробити успішну кар’єру порноактриси.

Книга поділена на безліч маленьких епізодів. У кожному – ті чи інші спогади з життя героїні. Дівчина розповідає про своє дитинство, юність (тут знаходимо чимало фактів про зародження фірмової української музики, зокрема); перше кохання, спільне життя з чоловіками та свідомі втечі з одного міста в інше, де щоразу з’являються спокуси спробувати щось нове. І Вона не нехтує ними.

Поміж тим чимало в повісті і доторків до болючих суспільних питань: життя в пострадянських країнах, уповільнений розвиток міст, трагічні події Майдану. Такі реалії неабияк зближують нас з оповідачкою. «Вона ж така, як і ми», – думаємо ми собі, читаючи. Ніби може бути по-іншому?

«Я беру інтерв’ю без диктофону, записуючи тільки факти і з цього роблю художній текст. Думки у книзі там здебільшого мої, факти – героїні».

«Saint Porno» частково руйнує міфи про порноакторок. Скажімо, головна героїня зовсім не для заробітку працює в цій сфері, адже неодноразово згадує про невігластво щодо власних прибутків. Натомість нюанси цієї професії інколи змушують нас нервово посіпуватися від браку розуміння. Та як би там не було, саме оголені факти порноіндустрії, вперше оприлюднені в такий спосіб, розвертають нас на 180 градусів. Тому й не дивно, що повість «Saint Porno» викладають на полиці книгарень з позначкою «ТОП».

«Історія Шрі Ланкійця, який не міг потрапити в Україну, стала в основу журналістського розслідування #Novisatoukraine, за який я отримав премію transparency international. Історія української порноакторки стала в основу книжки, що стала першою книгою про порноіндустрію і її сприйняття поколінням 90х. Що спільного в цих двох історіях? Те, що ніхто раніше про це не писав? Чому? Не знаю. Мені здається, це самоцензура. Обидві теми ж резонансні. І дедлайн із здачі обох текстів у мене був у один день».

Попри те, що Богдан Логвиненко дав життя новій книзі, письменником себе називати ще не звик. А нам лише залишається дочекатися спекотного серпня, адже тоді з’явиться ще одне літературне творіння автора – книжка «Перехожі. Південно-Азія».

26.05.16, Коломия