Про усе, що Ви прочитаєте далі (якщо не полінуєтеся), ми розмовляли зі студенткою-журналісткою Євгенією Калюжкою, з якою нас звела Доля на чернівецькій презентації «Країни за Збручем». Презентація була такою велелюдною, що Євгенії довелося сидіти біля моїх ніг, а мені упродовж усієї презентації кричати їй над вухом. На мою радість, їй задали як домашнє завдання записати інтерв’ю, і я змогла реабілітуватися. Та й побалакати я люблю – набутий рефлекс.
- Кого із чернівчан ви вважаєте творцем сучасного літературного процесу?
Коли йдеться про літературний процес, то варто пам’ятати, що він представлений різними, відмінними авторськими світоглядами, типами творчості, які, відповідно, мають різну цільову аудиторію. Виходячи із цього, назву, на мою думку, найяскравіших і перспективних чи найпродуктивніших, авторів, які зайняли свою нішу у сучасному літературному процесі, у той чи інший спосіб вплинувши на його картину або зафіксувавшись у ньому: Світлана Кирилюк, Микола Рачук, Василь Кожелянко, Олександр Бойченко, Володимир Вознюк, Софія Майданська (вона родом із Чернівців, якщо хто не знав), Мирослав Лазарук, Оксана Драчковська, Роман Жахів, Сергій Пантюк (свого часу був чернівецьким), Христя Венгринюк, Максим Дупешко, Андрій Тужиков, Світлана Новицька (як драматург), Віра Китайгородська, Володимир Сердюк (уже не зовсім чернівецький, але назвати його приємно і почесно), Марія Матіос (дотично чернівецька), Іванна Стеф’юк. Могла когось забути, але то не з підступних намірів – просто вже не така юна. Хоча одразу зазначу, що будь-яка відповідь на це запитання доволі ризикована.
- Як не втратити увагу аудиторії під час презентації книги?
Вдягнутися у щось яскраве і весь час бурхливо розмахувати руками. А якщо серйозно, то, очевидно, якщо предмет та об’єкт/суб’єкт розмови цікаві, то увага та інтерес аудиторії гарантовані (тому обирайте лише відомих, брендових авторів – *це також не дуже серйозно, оскільки навіть презентацію з найкрутішим автором можна зіпсувати). Потрібно орієнтуватися на аудиторію і намагатися говорити зрозумілою їм мовою (і це зовсім не означає заперечення головного принципу театру Но: глядач/слухач із залу має вийти «вищим на голову»). Дотримуватися схеми інтелектуально-емоційної синусоїди: чергувати дуже серйозні теми з не дуже серйозними. Емоції залучати особливо корисно, коли публіка починає засинати. А якщо вже зовсім заснули, то до емоційної сфери пізно апелювати – краще всім голосно і переконливо подякувати за цікаву і змістовну розмову (наголосити на епітетах «цікава» і «змістовна», позаяк запам’ятовуються останні слова), попрощатися і вийти.
- Як правильно модерувати таку подію?
Правило перше: ніколи не йти модерувати, не підготувавшись (навіть якщо на підготовку у Вас 15 хвилин – ситуації різні бувають). Модератор – це архітектоніка заходу, його стратег і тактик. І не надто розраховуйте на свою прекрасну пам’ять: питання чи хід розмови краще все ж записати, адже модератор – це людина і може інколи несподівано для самого себе впасти у ступор, легку амнезію, відволіктися.
Правило друге: бути природним (-ою) і доброзичливим (-ою) чи принаймні дотримуватися морально-етичних норм – особливо, якщо спілкуєтеся з Вашим очевидним опонентом.
Правило третє: не модератор на презентації – центральна особа, а учасники та предмет розмови. Тому модератор має зробити все, аби якомога повніше представити учасників, дати їм висловитися. Хоча варто пам’ятати, що учасники поділяються а) на тих, що люблять говорити багато, і їх не спинити, б) на тих, що люблять говорити багато, в) на тих, що просто люблять говорити (спілкуватися), г) на тих, що люблять говорити, але мало, ґ) на тих, що не люблять говорити, але розуміють, що мусять, і д) на тих, що не люблять говорити і не мусять. Тому, звісно, найкраще трохи щось знати про тип особистості свого (своїх) співрозмовника (-ів) і відповідно підготуватися, в іншому випадку проявляти усі дива модераторської гнучкості і винахідливості. Так, тут ще треба пам’ятати, що певного балансу можна досягати, запросивши до участі кількох учасників (у цьому випадку важливо, аби кожен хоч трохи та щось сказав). Щоправда, інколи у випадку масових презентацій баланс можна втратити, але тут модератор має пам’ятати, що хоч він і не головна особа презентації, але володіє правами арбітра.
Правило четверте: важливо не забувати запитувати у слухачів/глядачів, чи є у них запитання-зауваження-побажання (це рятівний круг модератора, який видихся і відчуває, що йде на дно разом з презентацією та всіма її учасниками).
- Кого із сучасних письменників ви б радили почитати чернівчанам? (2-3 книги, які варті уваги кожного).
Це найскладніше запитання, оскільки у всіх різні естетично-етичні уподобання, орієнтири, сфера інтересів. Навряд зможу лише дві-три. Приміром, як чудових стилістів я б рекомендувала читати Юрка Винничука, Софію Майданську, Юрія Андруховича, Володимира Даниленка, Володимира Тарнавського, Андрія Бондаря. Валерія Шевчука – як архетипного, ідеального прозаїка. Для притомності – «Інфекцію», «Руйнування ляльки» та «Бийся головою до стіни» Степана Процюка, прозу Василя Кожелянка, а також «Акваріум» Олексія Чупи, «Довгі часи» Володимира Рафєєнка, «The Ukraine» Артема Чапая. Із літкритики, публіцистики, есеїстики «Гібридна топографія. Місця й не-місця сучасній українській літературі» Ярослава Поліщука (обов’язково!), «Чарунки долі» Вахтанґа Кебуладзе, усе Олександра Бойченка. Особливо чернівчанам – «Історію, варту цілого яблуневого саду» Максима Дупешка. Щодо поезії, обмину, оскільки це окремий список. Це досить суб’єктивно, як Ви розумієте, і далеко не все, що варто було б згадати. І це лише із українських. Я можу порадити і зі світових сучасних (ще окремим списком більшим за дві позиції).
- Говорячи про презентацію книги Олександра Бойченка… чи важко модерувати презентацію книги, автором якої є ваш викладач?
Відповідально. Але не тому, що мій викладач (у нас не надто велика вікова різниця, і ми вже давно не зациклюємося на нашому викладацько-студентському минулому; ми й колегами якийсь час були), а тому що це Олександр Бойченко – дуже висока інтелектуальна планка. І дуже велика симпатія до нього як особистості – аж до захоплення. Незважаючи на приблизно 20-тирічний досвід спілкування з великими аудиторіями, я переживала, аби не зіпсувати цю презентацію. Але мені здається, що нам з Олександром Бойченком вона вдалася.
- Охочих потрапити на цю презентацію було явно більше, ніж міг у себе вмістити Целанівський центр! Як думаєте, чи означає це те, що люди почали більше читати? Чи це завдяки авторитету автора?
Я не сумнівалася у тім, що аудиторія буде великою. І гадаю, що це саме завдяки авторитету і харизмі автора. Написане і сказане Олександром Бойченком – завжди вища якість.
Домашнє завдання виконували Євгенія Калюжка та Інґа Кейван