Успішний письменник та сценарист Луї (Гаспар Уєлль) повертається з Америки до Франції, щоби побачитися зі своєю сім’єю. Молодий чоловік не знаходить собі місця, бо після 12-річної перерви у спілкуванні мусить розповісти, що хворіє невиліковною хворобою.
Режисер розпочинає фільм сценою у літаку, де ми бачимо Луї в напівтемряві, а позаду нього – маленького хлопчика (образ його дитячих спогадів). Малий постійно штурхається, чіпляється, закриває очі чоловіка своїми долонями. Символічна передмова: чоловік приїхав провідати рідних, щоб розказати про свою близьку смерть. Чисті, солодкі дитячі спогади, які виринають з підсвідомості під час подорожі, дарують сподівання, що його зрозуміють і розділять з ним його трагічну долю.
Зустріч з сім’єю відбувається напружено. Молодша сестра Сюзанна (Леа Сейду) пригортає старшого брата, дуже щаслива нарешті побачитись. Невістка Катрін (Маріон Котіяр) знайомиться вперше особисто з Луї. Назустріч виходять мама Мартіна (Наталі Бей) та брат Антуан (Венсан Касель). Мартіна метушиться зі стравами, старший брат дивиться у вікно та слухає розмову Катрін і Луї, Сюзанна лежить на дивані поруч. Заповнюючи незручну паузу у розмові, невістка розказує про своїх дітей, показує фотографії та щиро ділиться емоціями та спогадами, на фоні яких Антуан та Сюзанна перекидають жартами та образами між собою. Ніхто з членів сім’ї не підозрює про справжню причину приїзду Луї з Америки.
«Я тебе майже не пам’ятаю, та була ще зовсім малою, коли ти поїхав», – говорить Сюзанна, запрошуючи Луї до своєї кімнати. Дівчина сподівається, що старший брат, який щойно прибув з далекого невідомого краю, допоможе їй скинути з себе тенета сім’ї. «У тебе дар, Луї, дар, так, дар, талант, дар. Пощастило! Але ти не використовуєш цей дар для нас! Чи не вистачало тобі нас в Америці? Мама каже, що ти зробив так, як тобі добре. Ти завжди так робив». Сестра підсвідомо шукає виправдання за свою слабкість, бо так і не поїхала геть, не вийшла за межі проклятого родинного кола, не звільнила себе від вливу сильної матері, котра одягнула ярмо з власних нездійснених мрій та сподівань на дочку, й не дає їй здійснитися. Сюзанна – це пташка, що оспівує власну клітку: «Я хотіла б поїхати геть, але тут теж добре».
«Не розумію тебе, але я тебе люблю. І цього в мене не забрати. Можеш цю фразу вставити в якусь свою п’єсу», – говорить Мартіна до Луї, ховаючись посмалити цигарку в сараї. Мати вважає, що добре знає і сильно любить своїх дітей, а тому має право втручатися в їхнє особисте життя. Мартіна намагається переконати Луї, що саме він повинен дати сестрі надію, надихнути її на зміни. Антуан втомився від відповідальності перед сім’єю й прагне свободи без обов’язків. Головний герой повинен поговорити з братом, вислухати його та запевнити, що той нікому нічого не винен. Мати вважає Луї відповідальним за всіх членів сім’ї, ажде він має славу, талант та гроші, й закликає прощати їхні слабкості, бо вони дуже страждають.
«До речі, Луї, скільки тобі років, коли в тебе день народження?» – запитує мати у сина. Мартіна поскаржилась про короткі листи, усмішку, бездіяльність та короткий візит, але так і не побачила біль і смуток, що приховували очі власної дитини.
Справжньої причини візиту не розгадав і брат Антуан. Злість та образа пожирали зсередини, бо більше не міг стримувати свої емоції. Він заздрить успіхові брата, можливості подорожувати світом та жити так, як забажаєш. Чоловік проектує страхи на іншого, рятуючись від відповідальності за власні вчинки. Щоб завдати більшого болю й здихатись нарешті блудного сина, Антуан розповідає про смерть близького друга Луї. Ця звістка приголомшує головного героя. Ніхто не помічає зміни настрою, тільки серце Катрін відчуло щось недобре у повітрі. За вечерею Луї розуміє, що не може розділити важкі новини з рідними, адже наслідки передбачити не можливо (він навіть не впевнений, що хтось заплаче), тому вирішив спокійно попрощатись з сім’єю, дати їм те, що вони хочуть, спокійно покинути батьківський дім і повернутись до свого життя. Ефект був вражаючим. Антуан почав виштовхувати брата зі стола, аргументуючи, що Луї запізнюється на літак, сестра просила залишитись до ранку, мати благала, аби всі заспокоїлись. Після емоційної кульмінації всі члени сім’і розбіглися по своїх схованках, зліплених з власних комплексів, заздрості та егоїзму.
Гість залишився віч-на-віч з невісткою, котра таки здогадалась про справжню причину візиту. Тільки дружина брата, чужа людина, сприймає Луї не через призму власних образ та болю. Катрін по-справжньому змогла зблизитись з братом чоловіка, адже була уважна до деталей та дрібниць. Вона помічає невимовний біль Луї при спілкуванні з рідними, страх зближення та неприйняття.
Луї пішов геть. Всього лиш кінець світу однієї людини.
Цікаво, як відсутність живого спілкування та нестача адекватної інформації розігрівають не допитливу цікавість, а навпаки, ту, що годує ненависть. Фільм тримає у напрузі до останньої хвилини. Ви не можете перервати перегляд фільму, тому що все відбувається тут, у Вашій кімнаті. Великий план дозволяє розгледіти непідробні емоції героїв, ніби вони стоять перед Вами, ніби це трагедія Вашої сім’ї. Безліч тонких деталей, ідеально підібрані музичні композиції тільки доповнюють картинку.