Творчість Володимира Сердюка свідчить про вишукане, своєрідне світовідчуття, базоване на сформованих естетико-етичних принципах. Його твори – це завершені смислові картини, в яких неабияку роль відіграє рух (слова, образів – з переростанням у мотиви, події (власне, її розгортання), думки). Звичайно, у творчості Володимира Сердюка не може бути величезної кількості прихильників, оскільки сприймання її потребує відповідної духовно-інтелектуальної підготовки. Роботи митця свідчать про постійний внутрішній рух, пізнання та осмислення пізнаного. І саме через це Володимир Сердюк ніколи не буде брендом самого себе, а отже, кожен його новий творчий крок буде цікавим, несподіваним, яскравим.
Народився Володимир Сердюк 1956 року в місті Сторожинець, Чернівецької області. 1973 року закінчив Сторожинецьку СШ №1 і вступив до Чернівецького технічного училища №1. Працював токарем на деревообробному комбінаті в м. Сторожинець. З 1974-го по 1979-й рік служив у Радянській Армії на Далекому Сході (Хасанський район Приморського краю), артилерист, старший сержант. У 1980-1984-х роках вчився у морській школі, працював мотористом на середніх риболовних траулерах на півночі Тихого Океану (Берінгове, Чукотське, Охотське, Японське моря). 1984-го року, з початком «перебудови» повернувся на Батьківщину, працював токарем, експедитором, фотографом. Вступив до Чернівецького державного університету на факультет романо-германської філології за спеціальністю англійська мова та література. 1987-го, з 2-го курсу університету, почав працювати вчителем у сільських школах Сторожинецького району Чернівецької області (1987 – 1997). 1991 року отримав диплом Чернівецького ордена Трудового Червоного Прапора державного університету зі спеціальності: філолог, викладач англійської мови та літератури. 1998 року отримав другий диплом з відзнакою про вищу освіту Київського державного інституту театрального мистецтва ім. Івана Карпенка-Карого зі спеціальності: кінознавець, викладач основ кіномистецтва. З 1997 року мешкає в Києві, де працював на посаді методиста вищої категорії з естетичного виховання молоді у Міністерстві освіти і науки України (1997 – 1999), викладав журналістську етику в Київському інституті журналістики Національного університету імені Тараса Шевченка на кафедрі періодичної преси (2000 – 2006), де створив власну програму і написав підручник «Журналістська етика».
Журналіст (автор більш ніж 200 газетних та журнальних публікацій), письменник (створив 3 романи: «Вороття немає», «Мистецтво вмирання», «Книга відданих», більш ніж 100 новел та оповідань), драматург (написав 15 п´єс), театральний і кіно-критик, оглядач подій культури, перекладач з англійської та польської. Пише російською, українською та англійською мовами. Був членом сценарних груп кінопроектів «ПРЕ» (Україна, 2005) та «Каріна» (Канада, 2006), членом команди організаторів газет (відповідальний секретар): «Селянська спілка», «Влада і політика», «Студентська газета», «ЕКО». Член гільдії драматургів України, член асоціації діячів кіноосвіти, член редакційної колегії лутературного журналу «Святий Володимир», член журі Всеукраїнського літературного конкурсу «Село моє, для мене ти єдине». Лауреат літературного конкурсу «Коронація слова»: 2001 рік – 4 місце за сценарій художнього фільму «Аналіз крови», 2005 рік – 2 місце за п’єсу «Пенсійні справи». Лауреат конкурсу «Відкрита ніч» за сценарій короткометражного фільму «Дем», 2007 рік. Нагороджений Почесними Грамотами Міністерства освіти України, Національної спілки письменників, Національної спілки журналістів, відзнакою мера Києва за досягнення у вихованні журналістських кадрів. Двічі працював у Секретаріаті Кабінету Міністрів України (2003-2004, 2006), де разом з Володимиром Даниленком розробив структуру і брав участь у створенні Департаменту зв’язків влади і громадськості.