Коли читаю, думаю: «Може я теж аутист?», це б пояснило моє рішення жити на дачі біля лісу в цілковитій самоті: «У лісі добре, бо знаєш, що часом у тобі закінчиться хтось інший і почнешся ти сам. Ліс цьому сприяє.

«Отруєні пейзажі» лякали мене просто присутністю в моїй кімнаті. Я знала, що на цих небагатьох сторінках більше правди, ніж ми іноді чуємо за рік. Мартін Поллак жорстоко чесний з читачем і собою. Читаючи декілька речень, часто застигаєш на місці і не можеш побороти клубок у горлі.

Коли береш цю книгу до рук – розумієш, що там приховані дивовижні світи та загублені мрії. На обкладинці сидить кіт і читає книгу. Вона призначена дітям від 4 років, тому її можна читати дітям, яким 23, 45, 68 і старшим. Рекомендується до прочитання разом з шоколадками і чаєм, особливо коли бракує щастя.

«Синхрон» – збірка оповідань, що вийшла друком у 1972 році, в українському перекладі книга вийшла лише у 2016 році. Збірка складається з п’яти новел і була останньою роботою, яку опублікувала письменниця за життя. Героїнями новел є жінки, які мають великі кар’єрні можливості та, які стали доступними для жінок у Західній Європі в повоєнний період. Але паралельно письменниця зображає ізоляцію та відчуження жінки від своїх первинних коренів та соціуму.

Катя Петровська – російськомовна киянка з єврейської родини, авторка роману «Мабуть Естер», який написаний німецькою мовою. Книгу вважають «новим словом» у німецькій літературі, за неї авторка отримала престижну літературну нагороду – Премію Інґеборґ Бахман. Шлях до свого власного «я» вона прокладає через десятки історій радянського Києва, старих європейських міст, Бабиного Яру.