Катастрофічно не можу пригадати, коли як читач вперше довідався про письменника Василя Кожелянка. Здається, як людину знав його усе життя, а отого-таки першого моменту осяння/розуміння, що маю справу з видатним […]

Поезію Андрія Ругали я відкрила для себе, коли працювала у журі конкурсу студентської поезії, ініційованого Оксаною Матійчук (керівницею Центру Gedankendach) та Світланою Вардеванян (засновницею літературного клубу «Art Hunters Club»). Результатом […]

Писати про Василя Кожелянка – це збирати свої спогади і спогади інших про нього і зняти з полиці всі його книги, бо писати про нього – це про нього розмовляти і розмовляти з ним. Це прізвище та це ім’я – давно конотація, наповнена дуже чіткими образами, значеннями, асоціаціями, відчуттями.

Ніхто з героїв не вилікуваний. Кажете, щасливе життя? А що таке щастя? Відсутність травми? Травма не виключає щастя. Ви хочете розв’язати задачку  – проговорити-полікувати, запакувати і поставити в коробочку з надписом «пророблено-завершено». Так не буває. Архівованої травми не існує. Травма завжди живе в активі. В романі – open end. Ви це зауважили? Процес триває, дорога не завершується.

Буранив тут наш Святослав… Тут каганат кропив лахміття Своєю кров`ю. Златоглав Змахнув мечем із верховіття.

Про усе, що Ви прочитаєте далі (якщо не полінуєтеся), ми розмовляли зі студенткою-журналісткою Євгенією Калюжкою, з якою нас звела Доля на чернівецькій презентації «Країни за Збручем». Презентація була такою велелюдною, що Євгенії довелося сидіти біля моїх ніг, а мені упродовж усієї презентації кричати їй над вухом. На мою радість, їй задали як домашнє завдання записати інтерв’ю, і я змогла реабілітуватися. Та й побалакати я люблю – набутий рефлекс.

Творчість Володимира Сердюка свідчить про вишукане, своєрідне світовідчуття, базоване на сформованих естетико-етичних принципах. Його твори – це завершені смислові картини, в яких неабияку роль відіграє рух (слова, образів – з переростанням у мотиви, події (власне, її розгортання), думки).

Німецький поет Райнер Кунце народився 16 серпня 1933 року в м. Ельсніц. Крім того, він відомий як прозаїк, філософ, дисидент, перекладач і автор дитячих книг.

2002 року у Чернівцях засновано “Міський відкритий літературний конкурс імені Вадима Коваля”. За цей час світ побачили книги дванадцяти лауреатів, а також “Вигране (антологія текстів Літературного конкурсу імені Вадима Коваля, 2002 – 2005)” (2006), антологія “70 віршів” (2010). З лауреатами конкурсу розмовляла Ірина Антофійчук.

5 березня виповнилося 75 років поету Миколі Рачуку. Він є автором «високої» поезії, естетично близької герметичним текстам авторів «Київської школи», до кола яких належав Микола Рачук. Свого часу його підтримали Василь Симоненко та Іван Світличний, які, очевидно, й залишилися головними морально-етичними орієнтирами поета.