Чернівецьке арт-видавництво дитячої літератури «Чорні вівці», незважаючи на свій зовсім ще юний вік, уже заявило про себе на книжковому ринку якісною продукцією. Це особливо відповідальна галузь книговидання, адже книги, призначені дітям, вимагають спеціальної стратегії і тактики і, бажано, порад дитячого психолога. Варто відзначити, що «Чорні вівці» дуже професійно підійшли до здійснення своїх задумів. А крім всього, про продукцію видавництва можна впевнено сказати: «Зроблено з любов’ю». Єдине, від чого хотілося б застерегти «Чорних овець», так це від ярличків із вказівками, діткам від якого віку призначена та чи інша книга. Такі обмеження невиправдані, хоч досить симпатично і дотепно виглядають таблички з написами «4+», «5+» у ратичках чорних овечок, більше нагадуючи оцінки журі, а не вказівку на вік.
Із великим задоволенням починаємо висвітлення міркувань з приводу книг видавництва «Чорні вівці».
Ніцой Лариса. Зайчикове щастя / Лариса Ніцой; художник Христина Лукащук. – Чернівці: Чорні вівці, 2015. – 30 с. ISBN 978-617-614-107-5
Авторка цієї книги Лариса Ніцой (17 березня 1969) – не лише письменниця, вона ще й педагог. І таке поєднання позитивно відображається, як на її письменницькій діяльності, так і на педагогічній, оскільки, пишучи для дітей, вона, маючи педагогічний досвід, враховує психологію дітей. З іншого боку, педагог-письменниця завжди вміє вчити дітей, граючись, вміє налагодити з ними зрозумілий діалог.
Громадська діяльність Лариси Ніцой спрямована на популяризацію читання, книги, на авторсько-читацьку комунікацію. Саме їй належить ініціатива святкування в Україні Всесвітнього дня письменника, вона виступила організатором щорічного круглого столу «Книга на захист дитячої душі», Всеукраїнського руху «Дорослі читають дітям», розробила серію уроків «Бібліотечний урок веде письменник», цільовою аудиторію яких стали учні загальноосвітніх шкіл.
Лариса Ніцой є авторкою таких книг, як «Пригоди лисеняти Бума», «Ярик і дракон», «Мій Блек», «Зомба або історія про милосердя», «Дві бабуськи в незвичній школі або скарб у візку» та багатьох інших.
Книга «Зайчикове щастя» розповідає про Зайчика, який вирішив збагнути, що ж таке щастя. Для цього він вирушає у свою першу самостійну подорож. Письменниця використовує традиційний мотив мандрівки як способу вивчення навколишнього світу, здобування знань. Дитині легко буде зорієнтуватися у цій мандрівці, адже на своєму шляху зайченя зустрічається зі знайомими вже маленькому читачеві персонажами: козенятами, білочкою, ведмедем, качками, бобром. У кожного із них свій рецепт щастя. Важливо те, що Зайчик, слухаючи кожного, аналізує, розмірковує, робить висновки, чи можна вважати насправді щастям те, що вважають його співрозмовники. Вміння аналізувати, сумніви, внутрішні конфлікти, формування власної думки – одні із основоположних моментів індивідуації особистості.
Чи знайшов Зайчик відповідь, чи відчув він своє щастя (адже лише так, відчувши, можна збагнути його по-справжньому)? Про це читач дізнається, познайомившись з історією першого емпіричного досвіду маленької особистості на сторінках «Зайчикового щастя».
Крім того, що текст Лариси Ніцой доступний для сприйняття наймолодших читачів, видавці подбали ще й про комфорт візуального сприйняття: читабельний шрифт досить великого формату, невеликий посторінковий обсяг тексту. Ну і звичайно, ілюстрації. Їх виконала львівська художниця і письменниця Христина Лукащук. Малюнки органічно вписані у книгу і становлять нерозривну єдність з текстом, створюючи ілюзію руху. Тому зовсім маленьким читачам, яким читатимуть батьки, буде легко з допомогою картинок простежити за сюжетом і, відповідно, призвичаїтися до читання. Ілюстрації виконані у світлих тонах. Вони інформативні та водночас прості, невибагливі, навіть дещо стилізовані під дитячу манеру малювання. Вони будуть зрозумілими дітям і згодом впізнаваними. А ще такі ілюстрації мимохідь викликають імовірність створення брендових іграшок видавництва «Чорні вівці».
Отже, з цією книгою, з її читанням-розгляданням дорослим та дітям гарантована зона комфорту.