БаБине Літо / Марк Лівін ; худ. І. Донська. – Харків: Віват, 2016 – 144 с.
Міні-рецензія на «Бабине літо» буде невимушена, проте без теплого лампового. Головний герой – маленький сиромудрий хлопчик Ждан, котрий проводить своє літо у бабусі з дідусем. Його старшого на 6 років брата відправляють до маминих друзів, котрі живуть у Львові. З першого розділу ми розуміємо, що сім’я Ждана переживає не найкращі часи. Хлопчик не розуміє, які проблеми не можуть вирішити тато й мама.
Більшість із нас пам’ятає свої літні канікули в селі у дідуся з бабусею. Весь день можна гупати м’яча з сусідськими дітьми, смакувати свіжі овочі та фрукти, навіть не миючи їх. Снідати полуницями зі сметаною, слухати розповіді дідуся, переглядати старі фотографії, дивитися фільми, малювати тощо. Читати про пригоди Ждана було цікаво. Ми відкриваємо особливий світ дитини, котра має власні відповіді на запитання про щастя, сиромудрість, можливості, добро й зло, правду й брехню.
Марк Лівін вказує на автобіографічність книги: жодні збіги не є випадковими. Історії автора літні, світлі, дитячі, веселі та добрі, але не по-дитячому зрілі щодо осмислення непростих дорослих ситуацій. Це книга-медитація, книга-сповідь, у процесі написання якої письменник переосмилює власне дитинство, причини та наслідки, з якими треба боротися, приймати, відпускати в зрілому віці. Важко не помітити написання слова «тато» з маленької літери, бо всі інші слова – «Мама», «Бабуся», «Дідусь» – з великої «поважної». Мудра людина сказала, що життя – це дитинство, а все після нього – боротьба з набутими фобіями та комплексами. На жаль, бувають випадки, коли світ дитини в сучасному суспільстві здебільшого сприймають за щось несерйозне, хоч це й початкові етапи формування власного світогляду. «Бабине літо» – це період між дитинством та дорослішанням.
Післямову Любка Дереша було цікаво читати як окреме оповідання, в якому він розповідає про інстраграмний мейнстрім, невимушене покоління thestory-телерів. Буду вважати цю післямову передмовою до антології «Невимушені», в якій зібрано твори короткої прози сучасних молодих письменників (видавництво «Віват»).
Загалом книга вийшла веселою і сумною, дитячою та не дуже. Її можна розібрати на цитати, а можна проковтнути за дві години. Стиль легкий, дещо нагадує «Маленького принца» та «Над прірвою у житі». Ця історія про кожного з нас, бо дитинство ніколи не буває однозначним.