Шкрібляк Микола, Ставчанська Кіра. Смаки Буковини: гастрономічний путівник традиційної кухні. – Чернівці: Видавництво 21, 2022. – 416 с.
Життя відвойовує собі територію на різних рівнях і фронтах. Одним із символів цього процесу для мене стала книга, яка щойно побачила світ у “Видавництві 21”. Гадаю, що ви вже чули розповіді про те, що їй вдалося вирватися із вогню. Цей факт став наче родимою плямою на тілі книги “Смаки Буковини: гастрономічний путівник традиційної кухні”. Її поява – неабияка подія, як і поява кожної книжки тепер, в Україні кольору хакі.
Книга “Смаки Буковини” – не про їжу, страви, а, радше, про пам’ять, її збереження та передачу. Про традицію та її важливість, власне. Вона засвідчує нашу присутність тут, на нашій землі, закоріненість у неї. Водночас вона відображає динаміку історії Буковини, зафіксувавши кулінарні традиції різних народів Буковини.
Керівником цього проєкту та автором текстів є Микола Шкрібляк. Це ім’я для мене – гарантія доброї якості. Микола Шкрібляк реалізовує свої проєкти не лише з відповідальністю, а й з великою любов’ю. А також, що особисто для мене важливо, вміє поєднувати сучасне і традицію – це те, чим багато хто захоплюється в японців, приміром.
Дизайн розробила Кіра Ставчанська. Він демонструє відчуття смаку, естетизм, відчуття простору, важливості кожної деталі, вміння працювати з фотоматеріалом. А фотографії, які, звісно, є дуже важливою структурною складовою таких видань, перфектні. Їхня авторка Кіра Ставчанська зуміла завдяки своїм роботам зробити це видання особливо атмосферним. У книзі також можна зустріти окремі світлини авторства Олексія Пономаренка, Ірини Пустиннікової, Сергія Рижкова, Ольги Шевчук.
Видання зручне своєю структурою.
У проєкті взяли участь чимало кухарок та кухарів. Страви кожної/кожного зокрема становлять окремі розділи, які розпочинають розповіді-знайомства з героїнею/героєм розділу, чи тут, доречніше було вжити ґаздинею/ґаздою розділу. А в кінці книги подано фотоперелік усіх майстринь та майстрів з вказівкою сторінки відповідного розділу. Загалом основний блок видання побудований за географічним принципом і складається з трьох основних частин: “Карпати”, “Чернівці”, “Дністер”. Далі, за дедуктивним методом, кожна частина містить у собі різні населені пункти, а вже в контексті цих населених пунктів висвітлюється кулінарне мистецтво окремих кухарок та кухарів. Такий підхід дозволяє побачити всю гастрономічну палітру з її різними нюансами, відтінками, визначальними рисами кожного окремого населеного пункту та простежити спільні риси гастрономічної традиції реґіону.
Як філолога мене потішив словничок у завершальному блокові видання – “Говоримо смачно”. Тут можна познайомитися з діалектизмами, дотичними до буковинського кулінарного буття. І, звісно ж, уповні відчути місцевий колорит.
Окремим списком, в абетковому порядку, йдуть назви всіх страв, що увійшли у книгу “Смаки Буковини”.
Ну а “родзинками” на цьому гастрономічному диві є QR-коди, які перенесуть читачів у світ буковинської музики.
Сподіваюся, що вже незабаром Буковина наповниться своїм неповторним колоритом і, після того як Україна переможе у російсько-українській війні, за цим колоритом сюди приїжджатимуть туристи з різних частин світу – набиратися здоров’я та душевної рівноваги, як сказала у передмові до “Смаків Буковини” Maria Matios: “…І коли мені сумно чи коли мені весело, я маю звичку перебирати руками ґердан із бісеру. Це так, як віруюча людина перебирає вервечку в час молитви. Але так само, коли мені весело чи сумно, я перебираю секрети буковинської кухні – цей своєрідний кулінарний ґердан з Буковини – і беруся варити кулешу чи бануш, кроїти квашену головками капусту чи зважую на око сливи і кукурудзяну муку для “киселиці”. І все це роблю не лиш для душевної рівноваги, але й для здоров’я”.
Завершу, як і починала. Нотую ці думки з приводу “Смаків Буковини” під час повітряної тривоги, загрози чергового ракетного удару майже по всій Україні. І в такий спосіб я також відвойовую територію для життя.