На фото: гора Гостра, заповідник «Кам’яні Могили», що розташований на захід від села Назарівка (Маріупольський район Донецької області) та села Першотравневе (Пологівський район Запорізької області).
Джерело фото: Назарівка. Заповідник «Кам’яні могили»
Слідами Сковороди
Чёрный уголь – подземный мессия,
Чёрный уголь – здесь царь и жених.
Но не страшен, невеста, Россия,
Голос каменных песен твоих.
А. Блок
Так, тут ходив Сковорода
Своїми босими ногами…
І Блока привела звізда
Від «Незнакомого» ресторана.
«Нова Америка…» – гласить:
Не оселедці вже козачі…
У шахтах антрацит не спить,
У нього дихання гаряче.
І ти, Москви новітній хан,
Що крокодилом ліг на сто гін,
І на весь світ снуєш аркан,
І вже передчуваєш стогін
Народів дальніх. Схаменись,
Ні, не сягнуть тобі Батия…
І твій аркан, побережись,
Затягнеться на твоїй шиї.
Бо ми твої, як антрацит,
І кров козача в наших жилах.
«Нова Америка» – наш щит –
Тут наших пращурів могили.
Буранив тут наш Святослав…
Тут каганат кропив лахміття
Своєю кров`ю. Златоглав
Змахнув мечем із верховіття.
І щез навіки десь хозар,
Слідів найменших не залишив…
На жаль, не меншає в нас хмар
Не маємо спокою, тиші.
Нас досі палить той вогонь,
Що в нас пожбурив Боголюбським…
З своїх збандичиних долонь
Якого ще потрібно глупства?
А тому, чуєш? Схаменись…
Помий свої криваві руки
Хай не кружають хижі круки…
Хай солов’ї і трель і свист.
Верни з Донбасу путинят,
Спаси їх від ганьби і смерті
Не смирни дим, – тризуб – суддя
По них лиш срамота – не жертви.
В нас наші пращури живуть,
Тож нашого життя на вічність.
Шлях наш і справді надтрагічний,
Та ми несемо корогву
І з нею ми цей шлях здолаєм.
Наш меч не пощербився, ні…
І те, чого не встигли – навестаєм!
Вам не затьмарить наших днів.
Ми кість від кості. Ми уповні,
В нас грізний меч і твердий щит…
І жили наші чистокровні,
І наша кість, як антрацит.
Так, ми Сковороди нащадки,
Блювотини «Зміїн потоп»
Нам не загадка, а розгадка…
Вам відгикнеться Конотоп…
Ні, антрацит наш не месія,
Не цар, не князь і не жених…
Він очутить тебе, Росіє,
Вдихне новий в твій подих вдих…
І ти збагнеш і зрозумієш,
Що Україна – не слуга.
І не окраїна Росії,
А світла розуму сурма.
Ми воскресили вже в знаменах
Наш Дух одвічний – то тризуб…
Яриться в наших генах,
Ми ним не кинуті на згуб.
Ми в ньому – він у нашій крові,
Яка пульсує і гуде…
А шлях тернистий, шлях терновий
То в світ новітній нас веде…
Микола Рачук, грудень 2020 року.
Зображення тризубу на горі Гостра (заповідник «Кам’яні Могили», Назарівка)
Джерело зображення: Природна та історико-культурна спадщина району заповідника «Кам’яні Могили» (до 90-річчя від створення заповідника «Кам’яні Могили») // Наукові праці Всеукраїнської науково-практичної конференції (с. Назаровка, Донецька область, 25-27 травня 2017 року) / Праці відділення «Кам’яні Могили» УСПЗ НАН України. – Вип. 4./ Серія: «Conservation Biology in Ukraine». – Вип. 4. – Київ, 2017. – 332 с.