Ґонґ Альфред. Маніфест Альфа. Поезії / Упорядкування, переклад з німецької, післямова та глосарій Петра Рихла (нім. та укр. мовами). – Чернівці: Книги – ХХІ, 2015. – 256 с. ISBN 978-617-614-100-6
Доля Альфреда Ґонґа (Альфред Лікворнік, 14.08.1920, Чернівці – 18.10.1981, Нью-Йорк) варта книг та екранізацій. У цьому однозначно переконуєшся, читаючи післямову «Альфред Ґонґ – трансатлантичний Одіссей ХХ століття» авторства Петра Рихла, в якій він подає особистість, біографію поета в історичному, суспільному, естетичному, екзистенційному контекстах.
Альфред Ґонґ, вимушено залишивши Чернівці, коли його через національну приналежність відправили до трудового табору у Могилеві-Подільському, щасливо уникнувши долі багатьох інших євреїв, потрапив до Бухаресту, Відня, зрештою виїхав до США, де і залишився до кінця своїх земних днів, мріючи повернутися до Європи. Він здійснив кілька візитів до Відня з надією знову оселитися у Європі. Але ці відвідини принесли глибоке розчарування, позаяк письменник не отримав очікуваної підтримки від Австрійського товариства літератури. «Збентежений і розчарований віденськими обставинами, Ґонґ повернувся назад до Америки. Вже віддавна він вибрав для себе дві літературні ідентичності, які отримали тепер нове підтвердження: Одіссей та Робінзон, – обидва мандрівці й аутсайдери, обидва вигнанці, які порвали з попереднім життям, проте не змогли знайти собі й нової вітчизни і продовжують жити в стані анонімності, «чекаючи на корабель у сподіванні повернутися» (Петро Рихло). Звісно, що і до Чернівців поет не мав можливості навідатися. До міста народження, дитинства і молодості Альфред Ґонґ повернувся своїми віршами. Вперше – зі сторінок антології «Загублена арфа» (2002; 2008). І нарешті шанувальники поезії отримали можливість скласти значно повніше уявлення про його смисловий світ. За життя Альфреда Ґонґа вийшло три книги: «Трава й омеґа» (1960), «Маніфест Альфа» (1961), «Відрочений час» (1980). Саме вірші із них, а також із книги «Останній псалом Ізраїля» (1995) становлять україномовне видання поета.
Це ще один відновлений сектор пам’яті Чернівців, адже поезія Ґонґа, в якій прочитується цей топос, передає тогочасну автентику – в усій її етнонаціональній суміші. Більше того, читач матиме можливість відчути, як змінилося сприйняття навколишнього світу, психологія людини під впливом суспільно-історичних обставин. Це вже зовсім інша у цивілізаційному розумінні людина. Їй вже не властива поблажливість і розміреність людини епохи Австро-Угорської імперії. Ця особистість кепкує, насміхається, вдається до сарказму у відповідь на блимання кадрів реальності. Його персонажі часто гротескні – очевидно через те, що нові костюми і мундири вони вдягнули на колишнє тіло, яке ще не навчилося те все носити.
Хоч Альфред Ґонґ був представником одного з Паулем Целаном покоління, і вони товаришували, належали до спільного герменевтичного кола, цей поет звучить зовсім по-іншому, він демонструє інший кут зору, інший тип мислення, світовідчуття, відмінний темперамент. У нього своя мовна система, його слово прозоріше за Целанове, він фіксує картинки, кадри навколишньої дійсності і своїх вражень від неї. Відлунює на дійсність, на все, що їй властиве, що її наповнює, винятково по-своєму. Його поезія – потік внутрішнього мовлення, своєрідна медитація, молитва. Якщо молитва – це спосіб діалогу з Богом, світом, собою, це пошук ключів від екзистенційних замкíв, то поезія – це також молитва, і Альфред Ґонґ молиться по-своєму.
ЗАПАХИ МІСТА
О сьомій годині ранку
зіваючий вітер приносить
запах еспрессо.
Близько десятої
ніс міста
лоскоче бензин.
Ополудні перемагає меню:
сіті пахне смаженими ковбасками.
П’ята, година чаю,
освіжає прогулянки
парфумами 4711*
Вечір приносить сотні запахів –
та над всіма домінує пиво.
Однак опівночі
довкіл ліхтарів кружляє
повів незримих
садів.
(Переклад Петра Рихла)